ПРАВОВА ПОДІЯ:
Мін'юст роз'яснив питання встановлення ціни договору між суб'єктами господарювання у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті. Про це йдеться у листі від 13.08.2014 р. № Ч-13744/8.2.
ВПЛИВ НА БІЗНЕС:
Згідно зі статтями 524, 533 Цивільного кодексу зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, однак грошове зобов'язання має бути виконане лише в гривнях.
У такому разі сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або нормативним актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Крім того, Декретом про систему валютного регулювання встановлено, що гривня є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань. А використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави потребує індивідуальної ліцензії Нацбанку.
Слід зазначити, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, вираженого в іноземній валюті, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом. При цьому показником, що характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін, який розраховується в гривнях.
ПРОТЕ:
Таким чином, Мін'юст знову підтвердив позицію, що у внутрішніх договорах українські підприємства можуть використовувати іноземну валюту для фіксування ціни договору, однак платіж все одно повинен проводитися в гривні.
