На родичів, які не є членами сім'ї власника житла, не поширюється положення ст. 156 Житлового кодексу УРСР. Тому їхнє право користування чужим майном може бути припинено з підстав, передбачених для сервітуту.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 16 грудня 2020 року у справі № 182/7347/18.
Спрогнозуйте результат рішення суду з Verdictum PRO. ЛІГА:ЗАКОН презентує для вас першу систему аналізу судових рішень із функціоналом передбачення вірогідності перемоги у суді у всіх трьох інстанціях за допомогою штучного інтелекту. Функціонал прогнозування на підставі аналізу тексту позовної заяви створено для попередньої оцінки ризиків та економії часу адвоката під час підготовки до судових засідань. Сьогодні Verdictum PRO аналізує понад 80 млн документів.
Обставини справи
Власник житла дозволив пожити у своєму домі сестрі та її дочці у той час, коли він перебуватиме за кордоном. Однак, особи відмовилися покинути його житло після повернення. Зазначено, що у будинку зареєстрований лише він
Також читайте: Самого факту непроживання особи в квартирі більше року недостатньо для її виселення: ВС
Позиція ВС
Застосовуючи до регулювання до спірних правовідносин положення статті 116 ЖК Української РСР, та відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суди не звернули увагу на те, що він обгрунтовував позовні вимоги не тільки тим, що вони систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим їх спільне проживання з позивачем у спірному житловому приміщенні, а й посилаючись на те, що він як власник майна відповідно до статті 391 ЦК має право вимагати усунення перешкод у користуванні його власністю, зокрема вимагати виселення відповідачів, яким він надав право користування зазначеним житловим приміщенням тимчасово, на період його проживання за межами України.
З огляду на підстави заявленого позову, застосуванню підлягають положення статей 391, та глави 32 "Право користування чужим майном" ЦК, оскільки застосування до регулювання житлових відносин положень ЖК Української РСР, прийнятого 30 червня 1983 року не відповідає реаліям сьогодення та змісту нинішніх суспільних відносин. Натомість ЦК є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше, а тому темпоральна колізія норм права має вирішуватися саме на користь норм ЦК (правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17.
Право користування чужим майном передбачено у статтях 401-406 ЦК.
