Ця сторінка також доступна для перегляду українською мовою

Перейти до української версії сайту

Договір позики: як правильно позичити гроші та чи потрібна розписка?

Реклама

Скільки ми позичаємо кошти, стільки продовжуємо зустрічати очевидні та не дуже питання щодо правильності договорів, які ми укладаємо, та пов'язаних з ними ризиків. Анна Гнип, старший юрист юридичної фірми "Астерс", розповіла, як правильно укласти договір позики та навела цікаві приклади із судової практики.

Хто може укласти договір позики?

Сторонами договору позики можуть бути як фізичні особи, так і юридичні, незалежно від їх статусу та видів діяльності.

Тривалий час залишалось дискусійним питання права юридичних осіб, що не мають статусу фінансових установ, надавати процентні позики. Однак наразі в цьому питанні поставлена доволі впевнена крапка. Позики, як безпроцентні, так і з нарахуванням проценту, можуть надаватися будь-якими юридичними особами за рахунок їх власних коштів. В окремих випадках обмеження щодо надання позик можуть встановлюватися установчими документами деяких юридичних осіб.

Уникайте ризиків за договірними зобов'язаннями. Спробуйте LIGA360:Юрист з функцією Contractum. Цей інструмент визначить тип вашого договору, сформує структуру та паспорт договору, здійснить пошук ризик-слів та загальних помилок. Замовте тест-драйв системи прямо зараз.

Як правильно укласти договір позики та чи потрібна розписка?

Договір позики має укладатися в письмовій формі, якщо ви позичаєте не менше 170 гривень або позичальником виступає юридична особа.

Зазвичай письмова форма передбачає наявність єдиного документу, підписаного обома сторонами - позикодавцем та позичальником. Однак порушення цього принципу не вплине прямо на дійсність договору та обов'язковість повернення позики. Письмовою буде вважатися будь-яка форма договору, яка фактично підтверджуватиметься належними документами, в яких зафіксовано умови надання позики. Серед таких документів і всім відома розписка.

Необхідність розписки, як документу, що підтверджує надання позики, обумовлене тим, що, у випадку виникнення спору про стягнення боргу, суд не прийматиме до уваги свідчення свідків для підтвердження факту одержання позики в певному розмірі.

Зверніть увагу, що розписка може виступати і як документ, що підтверджує фактичне передання позики, за умови наявності окремого письмового двостороннього договору, і як документ, що сам по собі є підтвердженням укладення договору (навіть якщо окремий двосторонній документ сторонами не підписувався).

Незалежно від того, яку конструкцію ви обираєте, ключовим є відобразити письмово: 

  • суму позики та підтвердження правової природи договору (тобто надання саме позики, а не, наприклад, здійснення оплати за якимось іншим договором);

  • фактичне отримання позичальником позики; та

  • дату надання позики. 

Розписка як окремий документ потрібна далеко не завжди. Вас можуть не лякати конструкції, в яких підтвердження факту отримання позики зазначається безпосередньо в двосторонньому договорі, який підписується сторонами. Такий спосіб також відповідає вимогам закону. 

Окремо варто зазначити, що факт надання позики у випадку безготівкових розрахунків, зокрема між юридичними особами, не потребує жодних додаткових посвідчень, та може бути підтверджений документами, що підтверджують зарахування коштів на рахунок позичальника. 

Детальніше: постанова ВС від 24.02.2016 № 6-50цс16 

Продовження матеріалу читайте тут

ЛІГА:ЗАКОН презентує можливості штучного інтелекту для договірної роботи. Ми перевірили роботу AI на тисячах договорів, щоб економити ще більше вашого часу. Детальніше за посиланням.

Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
УВІЙТИ
Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях
Схожі новини