Ця сторінка також доступна для перегляду українською мовою

Перейти до української версії сайту

Чи можна визнати договір купівлі-продажу майна недійсним, якщо на нього накладено арешт: позиція ВС

Реклама

Саме по собі накладення арешту на нерухоме майно боржника, за відсутності на час укладення договорів купівлі-продажу у державному реєстрі запису про таке обтяження, а також доказів щодо обізнаності боржника про встановлену заборону відчужувати майно, не може бути підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 204/9189/19 (провадження № 61-19483св21).

Обставини справи:

Позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого має сина. Рішенням суду на її користь присуджено стягнення аліментів. У зв'язку з несплатою аліментів державний виконавець наклав арешт на все майно боржника. Незважаючи на наявність арешту, будинок був відчужений на підставі договорів купівлі-продажу. Позивачкою було подано позов про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про право власності.

Позиція Верховного Суду:

Право на оспорювання правочину має також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову оскільки на час укладення та нотаріального посвідчення оспорюваних договорів купівлі-продажу в реєстрі обтяжень була відсутня інформація про арешт нерухомого майна відповідача.

Крім того, матеріали справи не містять і позивачем не надано доказів на підтвердження обізнаності відповідача, як про існування самого рішення суду про стягнення аліментів, так і про наявність відкритого щодо нього виконавчого провадження з примусового виконання цього рішення, що унеможливлює встановлення того факту, що при укладенні оспорюваних правочинів боржник діяв умисно, зокрема з метою уникнення виконання рішення суду та сплати боргу по аліментах за рахунок відчуженого майна.

Суди також зазначали, що в цьому випадку позбавлення нового власника, яка є добросовісним набувачем, спірного будинку призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Тримай під рукою актуальний розклад судових засідань та встановлюй важливі дати на моніторинг. Рішення LIGA360 надає понад 50 тис. засідань щотижня. Обирай вигідний тариф для юриста чи адвоката - не пропусти важливого!

Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
УВІЙТИ
Підпишіться на розсилку
Щопонеділка отримуйте weekly-digest про ключові події бізнесу
Схожі новини