Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив остаточне рішення у спорі між небанківською фінустановою та НБУ. Постановою від 16 лютого 2026 року у справі № 120/15958/24 суд підтвердив законність рішення регулятора про анулювання ліцензії фінансової установи через невиконання вимог щодо розкриття інформації про власників істотної участі.
Суть спору та позиція регулятора
Конфлікт виник через те, що фінансова компанія не подала у встановлені строки документи, необхідні Нацбанку для оцінки фінансового та майнового стану власників істотної участі. Ця вимога була передбачена «воєнною» постановою НБУ від 12.08.2022 р. № 177, спрямованою на забезпечення стабільності фінансової системи.
Незважаючи на отримані вимоги регулятора про усунення порушень та навіть продовження строків виконання рішень, компанія не надала повного пакета документів, посилаючись, зокрема, на завантаженість аудиторів. У результаті, у травні 2024 року НБУ застосував захід впливу у вигляді анулювання ліцензії на надання послуг з факторингу та фінансового лізингу.
Аргументи бізнесу та принцип пропорційності
Представники фінансової компанії наполягали, що анулювання ліцензії є крайнім заходом, який у цьому випадку був непропорційним допущеному порушенню. Позивач апелював до того, що регулятор не обґрунтував тяжкість наслідків неподання звітності, і посилався на практику Верховного Суду у спорах з Нацкомісією з цінних паперів, де суди вимагали ретельнішого обґрунтування застосування найсуворіших санкцій.
Висновки Верховного Суду: сигнал для ринку
Верховний Суд відхилив аргументи компанії, сформувавши чітку позицію для учасників ринку небанківських фінансових послуг. Суд наголосив, що обов'язок надавача фінансових послуг подавати інформацію на вимогу НБУ є частиною ліцензійних умов. Невиконання цієї вимоги унеможливлює здійснення нагляду та створює ризики для клієнтів і кредиторів.
Ключовим у рішенні стало тлумачення ст. 50 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Суд вказав, що ця норма є імперативною: у разі невиконання вимоги регулятора про усунення порушень ліцензійних умов, НБУ зобов'язаний прийняти рішення саме про анулювання ліцензії. У такій ситуації регулятор не має дискреційних повноважень обирати м'якший захід впливу .
Суд також розмежував регулювання діяльності НБУ та Нацкомісії з цінних паперів, зазначивши, що прецеденти щодо ринків капіталу не можуть автоматично застосовуватися до банківського та небанківського фінансового нагляду через відмінності у спеціальному законодавстві.
Щоб убезпечити бізнес від критичних регуляторних ризиків та забезпечити своєчасне реагування на вимоги контролюючих органів, варто використовувати сучасні інструменти автоматизованого моніторингу правового поля. Саме для посилення контролю за змінами в законодавстві та судовій практиці LIGA ZAKON презентувала нове рішення LIGA360 для бізнесів та державних органів. Побачте переваги в дії, замовивши персональну консультацію.
