Міністерство інфраструктури розмістило на своєму сайті текст документа, який наразі направлено на узгодження центральним органам виконавчої влади.
Роботу над проектом було розпочато минулого року. У ній брали участь експерти ЄС у межах проекту технічної допомоги Євросоюзу. Але важливіше те, що первинні обриси документа неодноразово обговорювалися з вітчизняними гравцями галузі і не лише в столиці, а й в регіонах.
Нині є чинна транспортна стратегія до 2020 року. Проте вже зараз зрозуміло, що багато чого в ній не може бути реалізовано.
Перша головна причина - кардинальна зміна товарно-транспортних потоків через анексію Криму та війну на Донбасі. Друга - підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом і переорієнтація зовнішньої торгівлі з країн СНД і Росії на ЄС.
У проекті Стратегії зазначається, що сьогодні транспортна галузь України в цілому задовольняє основні потреби населення й економіки в перевезеннях за обсягом, проте не за якістю. Сучасний стан транспортної галузі не повною мірою відповідає вимогам ефективного впровадження євроінтеграційного курсу України й інтеграції національної транспортної мережі в транс'європейську транспортну мережу TEN-T.
Під час реалізації Стратегії планується отримати високотехнологічну транспортну систему, в якій буде:
- розвинено ключову транспортну мережу і забезпечено її експлуатаційну сумісність із мультимодальною міжнародною і транс'європейською транспортною мережею TEN-T, у тому числі залізничною мережею «вузької» колії (1435 мм);
- введено правові норми ЄС, лібералізовано транспортний ринок, забезпечено інтеграцію в Загальному авіаційному просторі з ЄС;
- масові регулярні перевезення контейнерів та інших вантажів мультимодальним транспортом, у тому числі в транзитному напрямі Європа - Азія;
- реконструйовано мережу магістральних автодоріг, сполучених із TEN-T і які поєднують обласні центри з Києвом; частка доріг із твердим покриттям, що відповідають нормативним вимогам, збільшиться з 30 % (показник 2015) до 70 %;
- охоплено регулярним автобусним сполученням 90 % сільських населених пунктів;
- спрощено формальності в портах;
- відкрито внутрішні водні шляхи для іноземного флоту, обсяги перевезень Дунаєм, Дніпром, Південним Бугом та іншими річками збільшено у 5 разів;
- ступінь зносу основних фондів зменшиться з 98 % (показник 2015) до 50
%;
і так далі.
Цілей багато, в основному вони рамкові, як і має бути в документі, розрахованому на далеку перспективу. Але до їх кількості для чогось включено і такі, які виглядають просто фантастичними, наприклад: «забезпечено умови для впровадження на залізницях швидкісного пасажирського руху (до 400 км/год.), експрес-доставки цінних вантажів (до 350 км/год.), прискореної доставки контейнерів (не менше 200 км/год.)».
Також варто враховувати те, що формування транспортної стратегії наразі здійснюється в умовах істотної невизначеності - ніхто не може сказати, як довго для вітчизняного транспорту залишатиметься фактично закритим кордон із РФ. Без східних маршрутів транзитний потенціал України практично повністю обмежено напрямом Північ - Південь.
