Ця сторінка також доступна для перегляду українською мовою

Перейти до української версії сайту

Правила виплати заробітної плати

Заробітна плата: порядок виплати, податки, строки

Заробітна плата, податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), єдиний соціальний внесок (ЄСВ) та військовий збір  (ВЗ) - усі ці платежі доведеться сплатити роботодавцю, у якого працівники працюють на умовах трудового договору.

Поширеними є випадки розрахунків з працівниками, коли роботодавці реєструють їх фізичними особами-підприємцями та перераховують їм кошти за надані послуги. У такому випадку, податки становитимуть, для прикладу, 5 % (залежно від системи оподаткування ФОП).

У той же час, під час виплати заробітної плати доводиться платити 18 % ПДФО, 22 % ЄСВ та 1,5 % ВС.

На офіційному працевлаштуванні з виплатою саме заробітної плати наполягають більш свідомі працівники: для нарахування страхового стажу з метою отримання майбутніх пенсійних виплат, отримання трудового стажу для зайняття певних посад тощо.

І в цьому випадку роботодавців, звичайно, цікавить питання, яким чином виплатити заробітну плату, щоб вона не понесла занадто висоті податкові платежі.

Пропонуємо розібратися, який мінімальний розмір заробітної плати потрібно виплачувати працівнику, чи можна це поєднувати з неофіційними виплатами «в конвертах» та яка відповідальність передбачена для роботодавців за порушення вимог трудового законодавства.

Мінімальні розміри заробітної плати

Мінімальна заробітна плата - це мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці (ст. 3 Закону України «Про оплату праці»).

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 Кодексу законів про працю України (КЗпПУ).

На даний момент мінімальна заробітна плата в Україні складає 6 000,00 грн. (ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік»).

Тобто, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю на умовах повного робочого часу, повинні щомісяця нараховувати та виплачувати своїм працівникам, як мінімум, 6000,00 грн.

За недотримання цього правила, станом на липень 2021 року, передбачений штраф у сумі 12 000,00 грн. (ст. 265 КЗпПУ).

Звичайно, законом передбачені випадки, коли можна виплачувати заробітну плату меншу за мінімальну – за фактично відпрацьований час, якщо працівник оформлений на умовах неповного робочого часу.

У погодинному розмірі мінімальна заробітна плата з 1 січня 2021 року складає 36,11 грн. (ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік»).

Фактично відпрацьований час відображається у табелях обліку робочого часу, форма якого затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.08.2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».

Проте, якщо мова йде про найбільш поширену офісну роботу з понеділка по п’ятницю зранку до вечора, потрібно розуміти, що 6 000,00 грн. – це мінімум для працівника.

Бажаєте дізнатись, що про компанію думають кандидати на роботу?
Спробуйте рішення LIGA360:HR-Менеджер. Тут можна налаштувати моніторинг всіх видів ЗМІ, включно з сайтами відгуків та пошуку роботи

Періодичність та порядок виплати заробітної плати

Заробітна плата повинна виплачуватися:

  • у робочі дні;
  • двічі на місяць;
  • з проміжком часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів;
  • не пізніше семи днів після закінчення місяця, за який здійснюється виплата.

Інакше кажучи, закон зобов’язує роботодавців здійснювати оплату праці не одним платежем по закінченню відпрацьованого місяця, а гарантує отримання авансу перед виплатою всієї суми (ст. 115 КЗпПУ та ст. 24 ЗУ «Про оплату праці»).

Наприклад, якщо за липень 2021 року працівнику нараховано до сплати 25 000,00 грн., то порядок розрахунку може бути таким:

22 липня – аванс у сумі 10 000,00 грн.

07 серпня – заробітна плата у сумі 15 000,00 грн..

Якщо дата виплати збігається з вихідним днем, то відповідно до ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується напередодні вихідного дня.

При цьому, розмір заробітної плати за першу половину місяця має бути не меншим оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Звертаємо увагу, що ще у 2010 році тодішнє Міністерство праці та соціальної політики України у листі від 09.12.2010 № 912/13/155-10 наголошувало, що навіть за заявою працівника виплата заробітної плати один раз на місяць є порушенням законодавства про оплату праці.

Крім цього, у ст. 265 КЗпПУ передбачено штраф за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (на даний час 18 000,00 грн.)

Оподаткування заробітної плати

При кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен утримувати (відраховувати) по кожному працівнику податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) 18 % та військовий збір (ВЗ) 1,5 %.

Тобто, «чиста» заробітна плата видається за мінусом цих податків.

Наприклад, працівнику нараховано за повний відпрацьований місяць заробітну плату у сумі 25 000,00 грн. У цьому випадку:

ПДФО: 25 000,00 × 18 % = 4 500,00 грн.

ВЗ: 25 000,00 × 1,5 % = 375,00 грн.

Утримання з заробітної плати = 4 875,00  грн (4 500,00 грн + 375,00 грн.).

До виплати працівнику — 20 125,00 грн (25 000,00 грн. – 4 500,00 грн – 375,00 грн).

Також, кожний роботодавець зобов'язаний нараховувати і сплачувати до бюджету єдиний соціальний внесок (ЄСВ) у розмірі 22 % від нарахованої заробітної плати (ст. ст. 7-8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

ЄСВ: 25 000,00 × 22 % = 5 500,00 грн.

ЄСВ не входить до системи оподаткування та сплачується з метою забезпечення захисту прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (лікарняний, нещасний випадок на виробництві, пенсійне страхування тощо).

Чи можна усім співробітникам виплачувати однакову заробітну плату?

Відповідаючи на це запитання, слід згадати, що у кожного роботодавця повинен бути штатний розпис із зазначенням посад, чисельності персоналу та окладів за кожною посадою (лист Міністерства соціальної політики України від 25.04.013 року № 336/13/155-13).

Оклад – це основна частина заробітної плати, що являє собою винагороду за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Додатково до окладу можуть виплачуватися доплати, надбавки, премії, заохочувальні та компенсаційні виплати (ст. 2 Закону України «Про оплату праці»). Усі ці виплати і складають заробітну плату.

Ч. 2 ст. 94 КЗпПУ передбачено, що розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці і максимальним розміром не обмежується.

Тобто, якщо у штатному розписі будуть зазначені посади: директор, заступник директора, головний бухгалтер, юрист, помічник юриста, секретар, і у всіх цих посад буде однаковий оклад, то це суперечитиме ч. 2 ст. 94 КЗпПУ.

При визначенні окладу потрібно враховувати кваліфікацію кожного працівника посадові обов’язки, відповідальність та інші фактори.

Якщо ж для роботодавця принциповим моментом є те, щоб секретар у певному місяці отримав заробітну плату таку, як і юрист, то він може збільшити таку заробітну плату за рахунок додаткових виплат.

 Висновок такий, щоб у локальних нормативних актах роботодавця були чітко прописані порядки та умови нарахування усіх видів додаткових виплат (наприклад, за залежно від результатів роботи).

Повідомлення працівника про розміри оплати праці брутто/нетто

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про:

  • загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат (брутто);
  • розміри і підстави відрахувань із заробітної плати;
  • суму заробітної плати, що належить до виплати (нетто).

Як уже зазначалося, заробітна плата може складатися з окладу, надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат.

Крім цього, з нарахованої суми заробітної плати роботодавець сплачує описані вище податки.

Тому, сума нарахованої заробітної плати та сума виплаченої заробітної плати завжди буде відрізнятися.

З метою уникнення маніпуляцій з боку роботодавців, закон зобов’язує чітко інформувати працівника про усі види виплат та відрахувань.

Водночас, Міністерство соціальної політики України у листі від 20.10.2017 № 262/0/101-17 звертає увагу, що «чіткої форми (виду) повідомлення про розмір заробітної плати нормативно-правовими актами не встановлено. Як правило, на підприємстві працівнику при виплаті заробітної плати надається розрахунковий лист про дані щодо сум, які належать до виплати працівнику, та відрахувань з них».

У зв’язку з цим, рекомендуємо на внутрішньому рівні підприємства розробити та заповнювати на кожній виплаті по кожному працівнику типову форму документа, який буде містити відомості про види оплати, суми нарахувань, види утримань, суми утримань та кінцеву суму, яка підлягає виплаті.

«Чорна» заробітна плата: наслідки для роботодавця та працівника

Заробітна плата «у конвертах» найчастіше виплачується неоформленим працівникам. Бувають інші випадки, коли працівник працює на умовах трудового договору і одна частина заробітної плати виплачується офіційно, а інша частина - ні.

Сума, отримана неофіційно, говорить про те, що заробітна плата не нараховується офіційно, з неї не платяться податки та ЄСВ, працівник не отримує жодних соціальних гарантій, право на оплачувану відпустку, лікарняний, не нараховується страховий стаж та інше.

Тобто, це є моментом незахищеності та неможливості у майбутньому відстоювати свої права перед роботодавцем.

Водночас, для осіб, які фактично використовують найману працю та виплачують «чорну» заробітну плату, можливі такі наслідки:

  1. Штраф 60 тисяч гривень (станом на січень-листопад 2021 року) за допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору та виплату заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків (ст. 265 КЗпПУ);
  2. Штраф від 51 до 85 тисяч гривень або позбавлення права займати певні посади до трьох років за ухилення від сплати ПДФО та ВЗ особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах (ст. 212 Кримінального кодексу України);
  3. Штраф від 17 до 68 тисяч гривень або позбавлення права займати певні посади до трьох років за ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ст. 212-1 Кримінального кодексу України);

Не дивлячись на те, що в Україні законодавство про працю давно не актуалізовувалося і містить багато неузгодженостей, у разі виникнення спорів, судові органи майже завжди стають на бік працівника.

Можливо, для підприємств, які мають щомісячний прибуток у декілька мільйонів, суми штрафів здаються незначними. Але, якщо працівник поскаржиться у Держпраці і у роботодавця буде проведена перевірка, то в ході неї можна виявити багато порушень трудового законодавства, які матимуть більш серйозні наслідки.

Тому, під час ведення кадрової роботи, пропонуємо дотримуватися правил законодавства та слідкувати за роз’ясненням уповноважених органів.

 

Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях
Схожі новини