Ця сторінка також доступна для перегляду українською мовою

Перейти до української версії сайту

Групові позови: бізнесу приготуватися

На що варто звернути увагу бізнесу під час ознайомлення з інститутом групових позовів

Законодавець постійно генерує норми, не встигаючи оцінити ефективність старих та обґрунтувати доцільність нових, але бізнес вже настільки звик до стану перманентної законодавчої турбулентності, що його важко чимось здивувати.

У той же час, нормативне врегулювання особливостей групових (колективних) позовів (англ. - collective/group/class action, "групові позови") парламентом цього скликання здатне викликати відчуття занепокоєності у бізнесу, особливо того, який звик контролювати все і всіх у локації провадження своєї діяльності.

У світі відмічають зростання кількості групових позовів, особливо при антимонопольних порушеннях і у справах захисту прав споживачів, тому це прогнозовано буде актуальним і для України.

Більше того, окремі громадські організації ("ГО") в Україні час від часу виступають із повідомленнями про бажання подати такі позови в інтересах групи фізичних осіб (наразі - як співпозивачі у позовах, підготовлених для них ГО) проти "хижацького" бізнесу. Заради об'єктивності - деякі повідомлення переростають у цілком реальні судові позови. Інші справа - перспектива таких позовів, але про це згодом.

Отже, (і) світові тенденції інституту групових позовів свідчать про неминучість його запровадження в Україні, (іі) попит на групові позови в Україні - є (чого лише вартує стан екології і стан дотримання прав споживачів), (ііі) справа лише за маленьким - за законодавцем.

Не ставлячи собі за мету академічний опис групових позовів, розкриємо, на що варто звернути увагу національному бізнесу при ближчому ознайомленні із цим правовим інститутом, оскільки невдовзі варто очікувати його законодавче закріплення.

ОСОБЛИВІСТЬ ГРУПОВИХ ПОЗОВІВ

Історично інститут групових позовів розглядаються як певна альтернатива правозахисної діяльності державних органів, як елемент системи стримувань і противаг у розвинутому капіталістичному суспільстві, і який має ряд особливостей перед індивідуальним позовом.

По-перше, сума можливих заявлених позовних вимог - зазвичай, у групових позовах фігурують значні цифри, які здатні якщо не розорити бізнес, то серйозно "підкосити" його (для прикладу, у справі Mastercard фігурувала сума позову у розмірі 18,5 млрд.дол.США в інтересах 46 млн. споживачів Об'єднаного Королівства).

По-друге, серйозність порушення бізнесом правил ведення господарської діяльності, що має наслідком подання групового позову. Зазвичай, несуттєві порушення/незначні збитки (та ще за умов належного реагування на це бізнесу) не стають причиною для групового позову. Інша річ - це грубі, систематичні, масштабні порушення, які не мають ніякої належної реакції компаній, які їх спричинили, і які здатні ставати суспільними подразниками.

По-третє, складність як щодо доказування, так і щодо адміністрування такого групового позову (множинність осіб, численність і "важкість" доказів тощо).

У-четвертих, тривалість розгляду групового позову.

Перераховані особливості вимагають особливого законодавчого регулювання.

КОГО ЗАХИЩАЄМО

Групові позови спрямовані на захист прав і інтересів фізичних осіб (можливо, фізичних осіб-підприємців), які об'єднані спільністю (і) спірних правовідносин, (іі) порушених їх прав/законних інтересів, та (ііі) способом їх захисту.

Наприклад, у справі "Еліта-Центр", у якій авторові довелося брати участь - подання групового позову було б цілком виправданим, але кожному потерпілому довелось самостійно шукати "унікальний" спосіб захисту своїх прав.

Зокрема, потерпілі інвестори ставали членами у ГО "Об'єднання вкладників "Еліта-центр" - але не для можливості подати груповий позов про відшкодування заподіяних збитків (втрата інвестицій), а для можливості потрапити у списки тих, кому міська влада колись виділить квартиру…

ГОЛОВНЕ - ЮРИСДИКЦІЯ

Як вже вказувалось, групові позови спрямовані на захист (відновлення) прав і законних інтересів фізичних осіб, тому логічно було б, щоб цю категорію спорів розглядали суди загальної юрисдикції. Але тут позивачі можуть зіткнутися із ризиком впливу великого бізнесу на всі процеси в місці провадження діяльності, і місцеві суди загальної юрисдикції - не є виключенням.

На рівні обговорення концепції групових позовів, з метою забезпечення контролю розвитку судової практики та виключення протиріч при тлумаченні абсолютно нових норм, дискусії точилися між наступними варіантами:

(і) апеляційні суди загальної юрисдикції, і

(іі) господарські суди першої інстанції.

Наразі варіант із закріпленням спеціальної юрисдикції колективних позовів, незалежно від предмету, за господарськими судами переважив, оскільки: (і) реалізується теза незалежності такого суду від бізнесу, (іі) менша завантаженість, у порівнянні із судами загальної юрисдикції, (ііі) більш висока підготовка і кваліфікація суддів з економічних питань, (іv) зберігається можливість апеляційного і касаційного оскарження без додаткових законодавчих змін, та (v) можливість подавати групові позови за порушення антимопопольного законодавства.

Але наскільки самі суди господарської юрисдикції будуть готові розглядати такі позови - тема окремої дискусії.

ЯК ЗАХИЩАЄМО

Мінімальна кількість осіб-позивачів у груповому позову стартує від 25 (двадцяти п'яти) осіб.

Додатково закріплюється можливість подання такого позову і ГО (ініціатор), до якого приєдналося не менше 25 фізичних осіб, із однотипними вимогами, які базуються на аналогічних підставах, до одного чи декількох відповідачів.

"Перспективними" сферами, які першими можуть зіткнутися із груповими позовами:

(i) будівництво,

(ii) корпоративні спори (міноритарії),

(iii) сфера житлово-комунальних послуг,

(iv) туристична діяльність,

(v) медицина,

(vi) сфера надання послуг населенню.

Як бачимо, майже всі галузі економіки можуть відчути на собі всі "принади" групових позовів.

ГО "Ліга Антитрасту" є беззаперечним лідером періодичних заяв у пресі стосовно можливості подання відповідних позовів до великого бізнесу про відшкодування збитків, завданих порушення антимонопольного права ("цінові картелі" тощо), однак, окрім законодавчої неврегульованості групових позовів, наразі проблемними питаннями залишаються:

(i) доказування збитків для конкретної особи (економічні висновки із відповідним обґрунтуванням є зазвичай громіздкими - аналіз базується на "до", "під час" і "після порушення", складними і дорогими);

(ii) доказування наявність цінових змов (картелів) зазвичай є складними речами навіть для регулятора - з огляду на їх цілковиту секретність;

(iii) ризик тривалого розгляду групового позову з огляду на його економічну і юридичну складність;

(iv) значні судові витрати на адвокатів й експертів, хоча результат групового позову непередбачуваний.

Отже, задля мінімізації вказаних труднощів при подачі групового позову у цих правовідносинах є ідея закріпити можливість його подання після рішення регулятора, яким буде встановлено відповідне порушення антимонопольного законодавства.

ЗА ЧИЇ КОШТИ ПОДАЄМО ГРУПОВИЙ ПОЗОВ

Ні для кого не секрет, що будь-який кваліфікований юридичний супровід судового процесу, тим більше за груповим позовом - коштує дорого, і навіть для групи осіб спільне фінансування його подачі і підтримання може виявитися непідйомним.

У сфері групових позовів передбачена можливість укладення нотаріально посвідченої угоди із розподілом судових витрат (і так само - розподіл стягнутих сум), тобто, класична "складчина".

І тут зустрічаємося із тим, що в Україні не врегульованими залишаються питання: (і) стягнення гонорару успіху, і (іі) фінансування судових процесів (litigation funding) (це коли треті особи фінансують судові витрати при подачі відповідного позову, сподіваючись отримати прибуток від позитивного рішення суду при його задоволенні), і які здатні звести до мінімуму очікуваний позитивний ефекти від запровадження групових позовів.

ЩО ПРОСИМО

Усталеною позовною вимогою у груповому позові є монетизована вимога щодо стягнення матеріальної і моральної шкоди - за відсутності можливість стягнення у кратному розмірі (запобіжник зловживанням).

Наприклад, збитками може бути різниця між фактично сплаченою (монопольною) ціною і розрахунковою конкурентною ціною послуги або товару. І за цим прикладом можна зрозуміти практичний зміст групового позову - сума збитків окремо взятої особи є незначною у порівнянні із витратами на їх стягнення, однак якщо просумувати їх для групи осіб - груповий позов виглядає ефективним рішенням.

У рішенні суду про задоволення групового позову пропонується закріпити обов'язок відповідача розмістити інформацію про ухвалене рішення у встановлений судом строк за допомогою офіційних друкованих видань України. Суд додатково розмістить повідомлення про ухвалене рішення за груповим позовом на веб-порталі судової влади України.

ЯК У СУСІДІВ

Система загального права знає групові позови вже досить давно, і великий бізнес деякою мірою звик до них (і навіть навчився вигравати у деяких гучних справах). Лідером як і щодо кількості групових позовів, так і щодо практики їх розгляду є Сполученні Штати Америки.

Всі економічні процеси, пов'язані із COVID-19 - лише посилили тенденцію до збільшення кількості групових позовів.

Не зважаючи на деякі об'єднуючі норми щодо групових позовів (Commission Recommendation 2013/396/EU of 11 June 2013 on common principles for injunctive and

compensatory collective redress mechanisms in the Member States concerning violations of rights granted under Union Law [2013] OJ L 201/60)., у ЄС процесуальні механізми подання і розгляду групових позовів різняться у кожній країні, зокрема - у Франції, Італії і Німеччині діє механізм opt-in (особа подає заяву про приєднання до групового позову), Об'єднане королівство і Португалія пропонують opt-out механізм (особа вважається такою, що приймає участь у груповому позові, і тільки якщо хоче вийти - подає заяву), а у Бельгії діє симбіоз обох механізмів, де суд вирішує який механізм застосовується, виходячи із обставин справи.

За законодавством Російській Федерації, де інститут групових позовів був введений близько двох років тому (після майже п'ятнадцяти років обговорень), передбачено, що групові позови фізичних осіб (чи ГО в інтересах групи фізичних осіб) розглядають арбітражні суди (аналог господарських судів в Україні) та суди загальної юрисдикції.

СЬОГОДНІШНІ РЕАЛІЇ КОЛЕКТИВНОГО ЗАХИСТУ ПРАВ В УКРАЇНІ

Наразі у процесуальних кодексах України відсутні взагалі будь-які норми, які дозволяють подавати групові позови у їх класичному розумінні.

Звичайно, є процесуальна співучасть (ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, "ГПК України") і право особи, якій надано таке право в силу закону чи статуту, подавати позови від свого імені, але в інтересах великої кількості осіб (ч. 3 ст. 4, ч. 3 ст. 41 і ст. 53 ГПК України), але це може виглядати занадто трудомістко, дуже розтягнуто у часі (інформування всіх сторін, забезпечення явки тощо) і неефективно (уявіть відмову від позову одного із співпозивачів з підстав його нібито надуманості - і спроектуйте оцінку цієї обставини судом в процесі розгляду інших заяв).

До того ж сучасна судова практика базується на дещо взаємовиключних позиціях:

1. Можливість громадської організації подавати відповідні позови в інтересах невизначеного кола осіб - прикладом може бути постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 р. у справі № 910/8122/17

У ній було аргументовано, що:

(i) природоохоронна організація (благодійна, громадська) має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства й окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства;

(ii) захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості, яким у цьому випадку є ГО.

2. Неможливість громадської організації захищати у судовому порядку колективні права та інтереси - постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 640/21611/19.

Зауважимо, що можливість подання ГО групових (колективних) позовів на захист прав та інтересів інших осіб в України залежить від таких обставин:

(i) суть спору,

(ii) статус ГО та її засновників, їхню безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову,

(iii) мета ГО та її безпосередній зв'язок із предметом позову,

(iv) інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту,

(v) чи зверталися ці особи за захистом своїх прав до громадської організації,

(vi) чи є членами ГО вказані особи, в інтересах яких подається позов,

(vii) добросовісність дій громадської організації, що звертається до суду,

(viii) його важливості для групи осіб, в інтересах якої ГО подає відповідний позов,

(ix) публічне висвітлення проблеми (скандальність спору).

Отже, враховуючи відсутність нормативного регулювання групових позовів та суперечливість судової практики - наразі подача ГО групового позову ускладнена, і як вказано вище - досягнення позитивного рішення суду за ним вимагає високої юридичної кваліфікації.

ПЕРСПЕКТИВА ІЗ НАЦІОНАЛЬНИМ КОЛОРИТОМ

Ті із колег, які мають значний досвід у сфері вирішення комерційних спорів, мабуть погодяться зі мною, що будь-які нововедення у сфері судочинства і захисту прав, які Україна запозичує, іноді бездумно копіюючи іноземний досвід - можуть бути використані зовсім не з тією метою, з якою вони впроваджувались.

Так і з груповими позовами є великий ризик того, що цей правовий інститут може використовуватися в України зовсім не так, як собі цього бачать автори та ініціатори - не задля швидкого і ефективного захисту групи осіб, які перебувають у визначально нерівному становищі перед великим бізнесом, а від банального заробляння коштів на цьому (блокування господарської діяльності задля відступних), і до використання його як елементу конкурентної боротьби ("кишенькові" ГО).

Отже, українському парламенту при обговоренні цієї ініціативи слід взяти до уваги досвід окремих країн (як приклад, Акт про чесність при розгляді групових позовів, США, Class Action Fairness Act 2005, або Директиву ЄС із обмеження розміру групових позовів Directive 2014/104/EU of the European Parliament and of the Council on certain rules governing actions for damages under national law for infringements of the competition law provisions of the Member States and of the European Union).

ВИСНОВКИ

Групові позови - давно відомий інструмент у розвинутих країнах із високим рівнем суспільного і економічного розвитку, і який здатен ефективно стримувати майже необмежну ринкову владу окремих компаній.

У випадку введення правового інституту "групові позови", можуть стати ефективним елементом захисту прав громадян, і це буде додатково свідчити про Україну як демократичну державу із високим рівнем захисту прав та відповідальним бізнесом, але тільки за умови формування колективної свідомості і усвідомлення своїх цілей громадським суспільством.

У свою чергу, бізнес змушений буде: (і) або захищатися - витрачаючи кошти на штат власних або сторонніх юристів, (іі) або діяти на випередження - вже зараз задумуючись над впровадженням ефективних комплаєнс-політик та страхуванням своєї господарської діяльності.

Отже, маємо надію, що саме під загрозою задоволення перших групових позовів від громадськості, той же український бізнес нарешті почне системно впроваджувати і (головне!) дотримуватись комплаєнс-політики та, окрім прибутку, бачити ще й високу суспільну ціль свого функціонування.

Дядюк Євген, к.ю.н., адвокат, старший юрист Arzinger

__

Адвокати-члени НААУ підвищують кваліфікацію з новим цифровим рішенням. LIGA360:Адвокат НААУ надає доступ до навчальних продуктів ВША для отримання залікових балів. А ще тут є повна база законодавства й свіжа аналітика від експертів юридичного ринку. Дізнайтеся про всі переваги за посиланням.

Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях
Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
УВІЙТИ
На цю ж тему