Утворення заборгованості з оплати послуг електро-, газопостачання само по собі не є підставою для розірвання договору довічного утримання (догляду) за відсутності несприятливих наслідків для відчужувача, пов'язаних з можливістю проживання у спірному будинку (якщо це прямо не зазначено у відповідному договорі).
Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 536/2258/17.
З повним текстом судового рішення зручно ознайомитися у VERDICTUM. Замовити повнофункціональний тестовий доступ можна тут.
Обставини справи
Позивач звернулася до суду з метою розірвання договору довічного утримання (догляду), укладеного між нею та відповідачем.
Позов мотивовано тим, що відповідно до умов договору відповідач зобов'язувався довічно утримувати жінку, забезпечувати щоденним повноцінним харчуванням, доглядом, необхідною допомогою, забезпечувати ліками за рекомендаціями лікаря, але не виконував це належним чином. За договором позивач передала відповідачу у власність, зокрема, житловий будинок, в якому за нею зберігалося право безоплатного довічного проживання.
Місцевий суд у задоволенні позову відмовив, апеляційний суд залишив це рішення без змін (позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про невиконання відповідачем умов договору довічного утримання).
Позиція Верховного Суду
КЦС ВС погодився з рішеннями попередніх судів.
Відповідно до договору довічного утримання, істотними умовами договору є: забезпечення відчужувача житлом шляхом збереження права безоплатного проживання у відчужуваному житловому будинку, здійснення догляду та надання необхідної допомоги, надання побутових послуг, виконання різних видів ремонтних робіт, забезпечення медичною допомогою, забезпечення харчуванням.
Відповідно до ЦК, у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.
У справі, яка переглядається судами встановлено, що за умовами укладеного між сторонами договору, крім надання позивачу права безоплатного довічного проживання у відчужуваному будинку, відповідач зобов'язався забезпечувати її утриманням та доглядом, а саме: повноцінне харчування відчужувача, догляд та надання необхідної допомоги, побутові послуги (прання, прасування та ін.) й забезпечення лікарськими засобами за рекомендаціями лікаря. Загальна вартість вказаного матеріального забезпечення становить 500 грн на місяць.
Тобто, у договорі довічного утримання обов'язки набувача є конкретно визначеними сторонами і обмежуються конкретно визначеними видами догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача та матеріальна вартість яких становить 500 грн на місяць з урахуванням індексації.
Судами встановлено, що відповідач забезпечував позивача згідно з обумовленими у договорі умовами, порушення або неналежне виконання яких стороною позивача під час розгляду справи не доведено.
Надаючи оцінку доводам позивача, суди попередніх інстанцій правильно висходили з того, що посилання позивача на обов'язок відповідача, як нового власника, утримувати будинок та оплачувати комунальні послуги є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на інших правовідносинах та за відсутності несприятливих наслідків для позивача, пов'язаних з можливістю проживання у спірному будинку, невиконання або неналежне виконання відповідачем такого обов'язку, утворення заборгованості з оплати послуг електро-, газопостачання само по собі не може бути підставою для розірвання договору довічного утримання (догляду).
Актуальне законодавство, правова картина дня, шаблони договорів, ситуації для юриста та судова практика завжди доступні у системах ЛІГА:ЗАКОН. Замовити повнофункціональний тестовий доступ можна тут.