У справі про визнання недійсними таких правочинів як видача довіреності і прийняття спадщини належним відповідачем є особа, яка видавала довіреність, і особа, яка прийняла спадщину, а не нотаріус чи нотаріальна контора, якщо позивач не обґрунтовує недійсність правочинів неправомірними діями нотаріуса.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 19 серпня 2020 року у справі № 201/16327/16-ц.
ЛІГА:ЗАКОН презентує Verdictum PRO - першу систему аналізу судових рішень із функціоналом передбачення вірогідності перемоги в суді за допомогою штучного інтелекту. Система Verdictum PRO дає змогу визначити вірогідність ухвалення схожого судового рішення за допомогою математичних моделей машинного зчитування інформації. Сьогодні Verdictum PRO аналізує понад 80 млн документів. Долучайтеся до перших користувачів революційного рішення Verdictum PRO.
Обставини справи
Позивач звернувся до суду з позовом до особи, яка діє в інтересах недієздатної особи, приватного нотаріуса про визнання правочинів та заяви про прийняття спадщини недійсними, застосування реституційних наслідків.
Суди встановили, що за рішенням суду визнано особу недієздатною через психічний стан і призначено опікуном її брата. Недіїздатна особа посвідчила у нотаріуса і видала кілька довіреностей, на підставі яких від її імені здійснюється представництво інтересів у судах та інших органах, до суду подано позовні заяви про визнання заповіту недійсним та визнання за недієздатною особою права власності в порядку спадкування на квартиру, а також про прийняття спадщини, до складу якої входить спірна квартира.
Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову про визнання довіреності та заяви про прийняття спадщини недійсними відмовлено.
Також читайте: Нотаріус не несе відповідальність, якщо йому надали підробні документи
Позиція ВС
Верховний Суд прийняв постанову, в якій зазначив таке.
Встановивши, що позивач не довела порушення своїх прав внаслідок видачі недієздатною особою оспорюваних довіреностей та подання нею заяви про прийняття спадщини, суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання їх недійсними.
Звертаючись до суду з позовом, позивач в якості відповідачів визначила також нотаріуса.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні вимог до нотаріуса та нотаріальної контори, зазначив, що нотаріуси відповідно до статей 30, 34, 35 ЦПК не є особами, прав і обов'язків яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх заінтересованість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення. Оскільки позивач не обґрунтовує недійсність правочинів неправомірними діями приватного нотаріуса та державної нотаріальної контори, суди відмовили у задоволенні вимог до відповідачів по суті.
Проте пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним таких правочинів як:
1) видача довіреності, належним відповідачем є особа, яка видавала довіреність, а не нотаріус чи нотаріальна контора;
2)тприйняття спадщини належним відповідачем є особа, яка приймає спадщину, а не нотаріус чи нотаріальна контора.
Проте суди відмовили в частині позовних вимог до нотаріуса та нотаріальної контори з інших мотивів.
