Якщо перевірка про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування проводиться за зверненням фізичної або юридичної особи, коло питань, що підлягають з'ясуванню під час проведення перевірки, може бути не обмежено фактами, викладеними у зверненні.
Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 19 серпня 2020 року у справі № 756/6946/16-а.
Спрогнозуйте результат рішення суду з Verdictum PRO. ЛІГА:ЗАКОН презентує для вас першу систему аналізу судових рішень із функціоналом передбачення вірогідності перемоги у суді у всіх трьох інстанціях за допомогою штучного інтелекту. Функціонал прогнозування на підставі аналізу тексту позовної заяви створено для попередньої оцінки ризиків та економії часу адвоката під час підготовки до судових засідань. Сьогодні Verdictum PRO аналізує понад 80 млн документів.
Обставини справи
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову інспектора ГУ Держпраці про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або створення перешкод для діяльності цього органу).
Позов особа обґрунтувала тим, що він не погоджується зі змістом зазначеної постанови і вважає її протиправною та такою, що не відповідає положенням чинного законодавства України, оскільки перевірка відбувалась за заявами двох колишніх працівників, документи по яким були надані в повному об'ємі та жодних перешкод для діяльності ГУ Держпраці під час контролюючого заходу ним не чинилось.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходили із того, що дії інспектора ГУ Держпраці при проведені позапланової перевірки були правомірними.
Позивач подав касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 2 Закону № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, його дія не поширюється на відносини, зокрема, що виникають під час здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, тому посилання позивача на вказаний Закон є безпідставним.
У справі, яка розглядається суди встановили, що підставами для проведення перевірки стали не лише звернення працівників суб'єкта господарювання, що перевірявся, а й рішення колегії Державної служби України з питань праці, доручення Державної служби України з питань праці, згода Державної служби України з питань праці, згода Державної служби України з питань праці.
При цьому, для територіального органу Держпраці доручення та накази вищестоящого органу є обов'язковими для виконання.
З наведеного слідує, що в даному випадку підлягали з'ясуванню не лише питання, необхідність перевірки яких виникла у зв'язку із зверненням зазначених вище працівників товариства, але й інші питання щодо додержання товариством вимог законодавства про працю, оскільки відповідач як уповноважений орган держави на здійснення заходу контролю має право на самостійне визначення питань, що підлягають з'ясуванню під час проведення перевірки, а відповідно й переліку та обсягу документів, необхідних йому для реалізації наявних повноважень, тому інспектори з праці територіальних органів Держпраці України наділені повноваженнями та мають право під час перевірок за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування пред'являти вимоги про надання документів, необхідних для проведення такої перевірки.
