$
Захист ділової репутації: топ-5 судових рішень
Марина Гаврилюк, адвокат, керуючий партнер Адвокатського об'єднання «ЮніМайндс»
19.11.2020, 12:38
953
0
Захист ділової репутації: топ-5 судових рішень
19.11.2020, 12:38
953
0
Марина Гаврилюк, адвокат, керуючий партнер Адвокатського об'єднання «ЮніМайндс»
Підготовлено спеціально для
Платформи ЛІГА:ЗАКОН

Судові спори про захист честі, гідності та ділової репутації в останні роки набрали популярності, особливо серед публічних осіб та політичних діячів. Пропонуємо огляд та аналітику найцікавіших судових рішень та позицій.

Коломойський Ігор Валерійович & Гонтарева Валерія Олексіївна (справа № 761/37946/19)

Коломойський І. В. звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва до Гонтаревої В. О. з позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Предметом спору стали публічні заяви Гонтаревої В. О., що головним підозрюваним в підпалі її будинку вона вважає саме Коломойського І. В..

Відповідачем у даному спорі є, окрім Гонтаревої В. О., підприємство, яке є власником веб-сайту, на якому безпосередньо було опубліковано інтерв'ю.

Оскільки в інтерв'ю, яке було предметом спору, є конкретні питання та відповіді Гонтаревої В. О. щодо причетності Коломойського І. В. саме до конкретної події - злочину, що полягає в підпалі її будинку, суд оцінював фрагменти даного інтерв'ю з точки зору чи є дані вирази оціночним судженням або фактичним твердженням. Відтак, суд прийшов до висновку, що дана інформація не є критикою якихось дій, в ній відсутні суб'єктивна думка, переконання, оцінка дій, погляди, припущення, а є висловлюванням у формі фактичного твердження.

На прикладі даного рішення та сталої судової практики, при поданні таких позовів необхідно довести факт порушеного права позивача, причинно-наслідковий зв'язок та негативні наслідки, які можуть настати або настали внаслідок поширення неправдивої інформації. В даному спорі, суд визнав інформацію негативною та такою, що шкодить діловій репутації, а саме створює негативні враження про позивача у невизначеного кола осіб.

30.03.2020 року Шевченківський районний суд м. Києва задовольнив позов повністю та поклав зобов'язання на відповідачів (Гонтареву В. О. та підприємство, що є власником веб-сайту) протягом п'яти днів опублікувати спростування неправдивої інформації на тому ж сайті, вказавши текст спростування в рішенні суду, що є одним із способів захисту порушеного права. Даних щодо апеляційного оскарження немає.

Просянюк Ольга Вікторівна & Наєм Мустафа-Масі (справа № 757/26089/18-ц)

В даному судовому спорі, який розглядався в Шевченківському районному суді м. Києва та в Київському апеляційному суді, предметом розгляду була публікація на сторінці Мустафи Наєма у соціальній мережі «Фейсбук» щодо дій Просянюк О. В., яка є адвокатом, під час представництва інтересів клієнта в кримінальній справі. Публікація полягала в критиці дій адвоката щодо здійснення тиску на певних осіб.

Як вбачається з судового рішення, суд прийняв до уваги докази відповідача, що свідчили про достовірність інформації (цим доказом було судове рішення та звукозапис судового засідання). Крім того, оцінивши суть публікації, суд прийшов до висновку, що дана публікація є саме оціночним судженням, що не дає змоги визнати цю інформацію недостовірною.

Суд, при ухваленні рішення, дуже влучно посилається на практику Європейського суду з прав людини, а саме справу «Лінгенс проти Австрії» : «необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року». Така позиція повністю кореспондується з українським законодавством та судовою практикою.

Ще одним фактором послугувало те, що Відповідач в цьому спорі (Мустафа Наєм) не вказав конкретно на Позивача - Просянюк О. В., а висловився «адвокати певної особи», що суд оцінив як узагальнене поняття, а не вказання на особу позивача.

В результаті розгляду цього спору судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні позову. Київський апеляційний суд залишив в силі та не скасував рішення Шевченківського районного суду м. Києва. Головним висновком суду було те, що висловлювання Відповідача відповідає критеріям оціночного судження, а тому не може бути визнано недостовірною інформацією, яка б порушувала законні права позивача та негативно впливала на її честь, гідність та ділову репутацію.

Отже, з вищенаведених судових спорів можна зробити висновок, що одним із вирішальних факторів вирішення спорів по захисту честі, гідності та ділової репутації та визнанні інформації недостовірної є саме оцінка судом та висновок про те чим саме є спірне висловлювання - фактичним твердженням або оціночним судженням.

Підтуркін Дмитро Геннадійович & ГО «Центр Протидії Корупції» (справа № 761/29315/16-ц)

В даному спорі зроблено ґрунтовний аналіз щодо визначення належного відповідача у порах щодо захисту честі, гідності та ділової репутації.

Підтуркін Дмитро, який був радником Міністра Міністерства охорони здоров'я України з питань тендерних закупівель у 2011-2013 роках, подав позов до ГО «Центр протидії корупції» та ГС «Об'єднання Ротарі клубів України» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Предметом даного спору була інформація, що була оприлюднена на прес-конференції з приводу антивакцинальної політики в Україні. Окрім визнання недостовірною та спростування інформації, позивач Підтуркін Д. Г. Просив суд стягнути моральну шкоду в розмірі 20 000,00 гривень.

Обгрунтовуючи позов, Пудтуркін Д. Г. вказував, що представник - член правління ГО «Центр протидії корупції» під час круглого столу розповсюдила недостовірну інформацію щодо нього. За позицією відповідача, це було оціночним судженням.

Суд, оцінюючи кожний оспорюваний вислів окремо, задовольнив позов частково, визнавши недостовірною виключно інформацію щодо зайняття певної посади Підтуркіним Д. Г., оскільки суду було надано докази того, що у вказаний період він не займав посаду Голови тендерного комітету Міністерства охорони здоров'я України. А в іншій частині, судом визнано вислови Відповідача оціночним судженням, оскільки вони не стосувались безпосередньо позивача, а тому суд не вбачав його права порушеними.

В даному рішенні суд здійснив аналіз способу спростування тієї частини інформації, яка визнана недостовірною та обрав інший спосіб спростування, аніж просив позивач. Підтуркін Д. Г. просив зобов'язати відповідача анонсувати проведення круглого столу (прес-конференції) та надати спростування у такий самий спосіб, в який її було поширено. Але суд прийняв рішення про спростування інформації в інший спосіб, а саме опублікування на офіційному веб-сайті ГО «Центр протидії корупції» резолютивної частини рішення суду протягом місяця з дня набрання ним законної сили. В даному випадку суд прийшов до висновку щодо способу спростування, з урахуванням положень п. п. 24, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року, яка вказує, що в разі недоцільності спростування в такий самий спосіб, суд повинен визначити найбільш адекватний та наближений до поширення та за умови охоплення максимальної кількості людей. Окрім часткового визнання інформації недостовірною та зобов'язання щодо її спростування, суд першої інстанції постановив відшкодувати моральну шкоду позивачу в розмірі 1 000,00 гривень. При перегляді даного рішення судом апеляційної інстанції, рішення залишено без змін.

Але, Верховний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянувши касаційну скаргу ГО «Центр протидії корупції» скасував рішення Шевченківського районного суду м. Києва та рішення Київського апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скасування наступним.

При вирішенні даного спору судами першої та апеляційної інстанції не було встановлено, що представник відповідача ГО «Центр протидії корупції» мав трудові відносини та був службовою особою та/або працівником ГО «Центр протидії корупції». А тому є неправильним застосування судами попередніх інстанцій положень Цивільного кодексу України щодо стягнення моральної шкоди саме з ГО «Центр протидії корупції». Таким чином, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду зробив детальний аналіз щодо належного відповідача в даній категорії справ.

При повторному перегляді справи Шевченківським районним судом м. Києва, позов Підтуркіна Д. Г. залишено без розгляду з причин його повторної неявки без поважних причин в судові засідання.

Демчина Павло Володимирович & Шабунін Віталій Вікторович (справа № 757/22307/17)

В даній судовій справі судами всіх інстанцій, в тому числі Верховним судом здійснено детальний аналіз щодо захисту честі, гідності та ділової репутації службових осіб державних органів влади та чим відрізняється від інших громадян в розрізі публічної критики їх діяльності.

Демчина П. В., який займав посаду першого заступника Голови СБУ (керівника управління «К»), подав позов до Шабуніна В. В. про захист честі, гідності та ділової репутації, третя особа ГО «Громадське телебачення». Предметом спору було розміщення аудіовізуального твору на каналі ГО «Громадське телебачення» на сайті «YouTube», який відповідач - Шабунін В. В. поширив на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook з коментарем щодо відео сюжету ГО «Громадське телебачення», в якому йшла мова про незаконні та великі статки Демчини П. В. у вигляді нерухомості та коштовних автомобілів.

Святошинським районним судом м. Києва відмовлено в задоволенні позову повністю. З посиланням на рішення Конституційного Суду України №2-рп/2012 від 20 січня 2012 року та рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя, суд дійшов висновків, що на особу, яка займає посаду в органах державної влади, покладено окрім захисту її прав, певні правові обтяження. Так, відповідно до міжнародного та національного законодавства порядок розгляду справ про захист честі, гідності та ділової репутації публічних осіб має особливий порядок. Суд першої інстанції також провівши аналіз висловлювань відповідача прийшов до висновку, що вони є оціночним судженням, а тому не можуть бути предметом доведення їх недостовірності та підлягати спростуванню. Окрім того, суд встановив наявність суспільного інтересу до Демчини П. В. як до публічної особи.

При перегляді справи судом апеляційної інстанції рішення Святошинського районного суду залишено без змін.

Верховний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду при перегляді справи підтвердив та встановив, що висловлювання відповідача є суб'єктивною оцінкою та коментарем на відео сюжет ГО «Громадське телебачення», а тому не може вважатися фактичним твердженням. Окрім того, Верховний суд вказав, що межі критики та оцінки щодо поведінки державних службовців, публічних осіб є ширші, ніж межі оцінки та критики поведінки пересічного громадянина. Публічна особа, в цьому випадку позивач, вступаючи на такого роду посаду та обираючи такий кар'єрний шлях, повинен бути готовий та погодився до прискіпливої уваги з боку суспільства, в тому числі в грубій формі. Суд зазначає, що суспільство має право на отримання суспільно важливої інформації для контролю за діяльністю та приватним життям осіб, що здійснюють функції держави, задля формування власної думки, що формується на підставі різноманітних фактів та думок. А тому Демчині П. В. відмовлено в задоволенні касаційної скарги.

Медведчук Віктор Володимирович & Вахтанг Теймуразович Кіпіані (справа № 753/12294/19)

Однією з резонансних справ у спорах про захист честі, гідності та ділової репутації за останній час є справа за позовом Віктора Медведчука до Вахтанга Кіпіані з приводу недостовірної інформації у книзі «Справа Василя Стуса».

Медведчук В. В. звернувся до суду з позовом до Вахтанга Кіпіані (автор книги), ТОВ «Видавництво «Віват» (видавництво) та ПП «Юнісофт» (що здійснило друк тиражу), про визнання окремих фрагментів і частин книги недостовірною інформацією, просив зобов'язати видалити таку інформацію, заборонити тиражування та розповсюдження надрукованих книг в такій редакції та використовувати недостовірну інформацію у всіх джерелах засобів масової інформації при згадуванні книги.

При частковому задоволенні позову, суд дійшов до висновку, що деякі факти спростовані доказами, а саме приналежність Медведчука В. В. до служби та співпраці в КГБ, а факти про те, що він як адвокат Василя Стуса підтримував сторону обвинувачення врозріз інтересам Василя Стуса, є такою інформацією, що порочить честь, гідність та ділову репутацію та є фактичним твердженням. Але в іншій частині, окремі фрази визнані судом оціночними судженнями, а отже щодо них в цій частині в позові відмовлено.

03 листопада 2020 року оприлюднено повний текст рішення Дарницького районного суду м. Києва, яким позов Медведчука В. В. задоволено частково, визнано недостовірною інформацію, а саме певні фрази та уривки в книзі, зобов'язано видалити з книги цю інформацію та заборонено відповідачам розповсюджувати надрукований тираж книги та подальше його тиражування до усунення порушеного особистого немайнового права Медведчука В. В. Більш того, відповідачам заборонено при поширенні інформації пов`язаної із книгою «Справа Василя Стуса» у пресі, по радіо , телебаченню, у мережі Інтернет та в інших засобах масової інформації, використовувати інформацію, яка визнана судом недостовірною.

Цікавою є позиція Вахтанга Кіпіані, що задоволення позову фактично буде «цензурою», яка заборонена законодавством, а особливо з огляду на суспільний інтерес до цієї справи. Відповідачі вже анонсували, що будуть оскаржувати прийняте рішення, тому буде доволі цікавою позиція суду апеляційної інстанції та Верховного суду.

Отже, з останньої практики, сформованої судами у спорах про захист честі, гідності та ділової репутації можна зробити висновок, що найважливішими складовими є визначення належних відповідачів, оцінка судами інформації щодо її належності до фактичних тверджень або до оціночних суджень (суб'єктивна думка), а також особливість підходу при розгляді справ щодо певних категорій осіб, а саме державних службовців та публічних діячів. Окремим елементом є публічний та суспільний інтерес, що також враховується при розгляді цієї категорії справ, що може зіграти як на користь, так і проти позивачів.

Марина Гаврилюк, адвокат, керуючий партнер Адвокатського об'єднання «ЮніМайндс»

_

Дізнайтеся що про вас пишуть інтернет-ЗМІ. Моніторинг згадувань про ваші бренди або персони в ТОП-200 ключових українських онлайн-медіа. Налаштуйте цей модуль, щоб своєчасно отримувати сповіщення про нові згадки, оперативно реагувати на негатив і керувати своєю репутацією. У вільному доступі для користувачів Liga360. Замовляйте доступ до рішення LIGA360 для керівників чи фахівців з PR за посиланням

Спрогнозуйте результат рішення суду з Verdictum PRO. ЛІГА:ЗАКОН презентує для вас першу систему аналізу судових рішень із функціоналом передбачення вірогідності перемоги у суді у всіх трьох інстанціях за допомогою штучного інтелекту. Функціонал прогнозування на підставі аналізу тексту позовної заяви створено для попередньої оцінки ризиків та економії часу адвоката під час підготовки до судових засідань. Сьогодні Verdictum PRO аналізує понад 80 млн документів.


Увійдіть, щоб залишити коментар

Ця сторінка також доступна для перегляду українською мовою

Перейти до української версії сайту