Податкова амністія: які ризики і можливості пропонує добровільне декларування

31 березня 2021 року Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроект №5153 з довгою назвою «Закон України про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету», який в повсякденному спілкуванні отримав назву «Закон про податкову амністію». На даний момент цей закон вже підготовлений до другого читання з усіма змінами, передбаченими результатами першого читання, і найближчим часом буде розглядатися знову.

Факт появи такого законопроекту вже цікавий сам по собі, так само цікаво і його юридичне наповнення.

Про законопроект

Всі норми, об'єднані в цьому законопроекті на думку суб'єкта законодавчої ініціативи, спрямовані на стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян, як це випливає з назви. Однак, зазначивши цей момент, повернемося до нього після розгляду змісту законопроекту для того, щоб дати відповідь на питання, чи дійсно саме це є метою.

Законопроект передбачає внесення до Податкового кодексу України змін, велика частина з яких буде знаходитися в підрозділі 9⁴ розділу ХХ «Перехідні положення», також будуть внесені зміни в ст. 14 і ст. 172. Закон, після його прийняття, буде введений в силу відразу після його опублікування (крім деяких положень). Законопроектом передбачається внесення відповідних змін до низки законів: «Про банки і банківську діяльність», «Про захист економічної конкуренції», «Про запобігання корупції» і пропонується приведення підзаконних актів відповідних державних органів у відповідність з новими нормами.

Періоди

Отже, що нам пропонується по суті. В першу чергу - період. Це рік з 1 вересня 2021 року до 1 вересня 2022 року. У цей проміжок часу буде можливим «одноразове (спеціальне) добровільне декларування» і оплата належного по цьому декларуванню спеціального збору, хоч оплата самого збору може виходити за межі вказаного періоду. Тут же в п.1 нового підрозділу окремо оговорюється, що дане декларування не є однією з форм офіційного визнання або підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на активи, які вказані в декларації.

Збір за декларування

Наслідком подання декларації повинна бути сплата збору. Збір сплачується одноразово, розраховується декларантом самостійно на підставі вартості активів і ставки, яка застосовується до відповідного виду активу, і позначається в декларації. Збір може сплачуватися одним платежем протягом місяця після декларування або ж бути розбитим на три платежі протягом 3 років по бажанню декларанта, але за підвищеною ставкою. Несплата або недоплата збору в термін веде до визнання декларації такою, що не подана і, відповідно, до відсутності державних гарантій, запропонованих законопроектом.

Суб'єкти декларування і хто не може бути суб'єктом

Суб'єктами декларування можуть бути фізичні особи-резиденти України та нерезиденти, які були резидентами на момент придбання декларованих активів. Не можуть бути суб'єктами малолітні, недієздатні, підсанкційні і публічні особи за період з 1 січня 2010 року. Також по тексту законопроекту окремо оговорюється неможливість подачі одноразової декларації особами, відносно яких ведуться справи щодо ухилення від сплати податків, власниками активів, отриманих злочинним шляхом, і особами, що мають інші обмеження, пов'язані з джерелом походження активів.

Відзначимо важливий для аналізу момент - особи, які можуть подати, але не подали на момент завершення декларування відповідну декларацію, вважаються такими, які фактично заявили про відсутність у них активів, що підлягають декларуванню з даного законопроекту. Іншими словами, ця законодавча ініціатива передбачає появу деякої поворотної нульової точки (на тепер це 2 вересня 2022 року), загальної нульової декларації.

Об'єкти декларування та виключення

Один з найцікавіших пунктів - що пропонується задекларувати, коротко:

• валютні цінності;

• нерухомість;

• рухоме майно, в тому числі об'єкти мистецтва;

• частки в юридичних особах;

• цінні папери;

• права на отримання прибутку при відсутності корпоративних прав;

• інше (банківські метали і все, що приносить або може приносити дохід).

Не можуть бути об'єктом декларування активи, отримані внаслідок дій з ознаками злочину (крім ухилення від сплати податків і деяких інших економічного характеру). Також не можуть бути об'єктом грошові кошти в готівковій формі - для них прописується порядок внесення на спеціально відкриті рахунки в банках, після чого вони можуть декларуватися. Не можуть бути задекларовані і активи, що знаходяться в РФ.

Відносно деяких категорій активів постулюється їх безумовна законність як таких, за якими вважається, що належні податки повністю сплачені. До них відносяться активи вартістю до 400 тис. грн на момент завершення періоду декларування, нерухомість, до якої відноситься квартира до 120 кв. м, будинок до 240 кв. м, нежитлові приміщення площею до 60 кв. м, земля в розмірі ділянок, що підлягають безоплатній передачі ст.121. Земельного Кодексу, один некомерційний транспортний засіб. Ця норма відноситься виключно до активів осіб, які не скористалися правом надання добровільної декларації. Однак в законопроекті не сказано, що це відноситься до активів, що належать тим особам, які подаватимуть декларацію. Тобто, згідно з цією нормою, вони зобов'язані включати подібні об'єкти в декларацію. В першому ж абзаці даного пункту відзначений порядок оцінки таких об'єктів при внесенні в декларацію. Залишається сподіватися, що цей казус не потрапить до прийнятого закону і буде прояснена ситуація з правом виключення даних активів з переліку тих, що підлягають декларуванню.

Ставки збору, база декларування та вартість

Базисом для розрахунку належної до сплати суми збору є вартість активів. Вартість визначається в національній валюті на день подання декларації. При цьому активи, номіновані в іноземній валюті, розраховуються згідно офіційного курсу на день подачі декларації, а цінні метали - за вартістю, визначеною НБУ на день подачі декларації. Необхідність підтвердження вартості об'єкта декларування покладається на декларанта. Базисом для оцінки вартості можуть бути затрати на момент придбання активів, оцінка, номінальна вартість. Для рухомого майна, крім цінних металів і об'єктів мистецтва, можлива самостійна оцінка вартості декларування декларантом. По решті об'єктів вартість треба підтверджувати шляхом додавання до декларації документів, що підтверджують оцінку їх вартості. Активи у вигляді готівкових коштів, як уже зазначалося, потрібно спочатку внести на спеціальний рахунок, відкритий для цієї мети в банку за окремою процедурою.

Суму збору, який належить заплатити, декларант визначає самостійно, проте після перевірки її можуть коригувати.

Для розрахунку належної суми застосовуються такі ставки. По об'єктах, розташованим і зареєстрованим в Україні, в тому числі валютних цінностях, застосовується ставка 5%. У разі розбиття виплати на 3 рівних платежі протягом 3 років застосовується ставка 6%. По активах, розташованим за кордоном (крім РФ), застосовуються ставки 7% і 9,5% до 1 березня 2022 року, після вказаної дати - 9% і 11,5% відповідно. Дуже цікавим способом задекларувати активи в грошовій формі є придбання в період декларування, до подачі декларації державних облігацій України з періодом погашення понад 365 днів без права дострокового погашення. В такому разі застосовуватиметься ставка 2,5% (3 при розбитті платежів) Очевидно, що таким чином законодавець може простимулювати кредитування держсектора України за рахунок тіньових коштів шляхом їх легалізації за пільговою ставкою.

Звільнення від відповідальності і його межі

Головним стимулом, який передбачається для потенційних декларантів в самому декларуванні, безсумнівно, є звільнення від відповідальності, пов'язаної з несплатою належних податків при отриманні активів або коштів на їх придбання. У разі подання декларації та сплати збору (а також у разі неподання, але за активами-винятками) декларант звільняється від відповідальності за порушення податкового та валютного законодавства в обсязі тих активів, які він задекларував. Також він звільняється від перевірок за цими джерелами і необхідності платити повні суми податків, які б він заплатив від самого початку. При розстрочці оплати збору ця норма починає діяти після внесення першого платежу, однак при простроченні наступних платежів декларант буде змушений сплатити податки за задекларованими активами на загальних підставах.

Відносно декларантів, які виконали всі умови, тобто які подали декларації і які оплатили вчасно збори, не можуть бути розпочаті кримінальні процеси, або ж вони не можуть бути учасниками адміністративного процесу за складом злочинів і правопорушень, пов'язаних з порушенням податкового та валютного законодавства.

До декларацій, які подаються в порядку одноразового добровільного декларування, застосовується особливий порядок перевірок. Вони можуть бути тільки камеральними, тобто в межах «кабінету» перевіряючого, і можуть стосуватися арифметичних і логічних помилок в декларації. Перевірка здійснюється протягом 60 днів з моменту подачі. У той же час перевіряючий орган може звернутися до відповідних державних органів, які ведуть реєстри, для отримання підтвердження реєстрації відповідних активів.

Окремо наголошується неможливість використання даних з декларацій в розслідуваннях, як докази в кримінальних справах. Дані з декларацій не публікуються і є конфіденційними.

Існує ряд застережень щодо поширення дії законодавства, пов'язаного з фінансовим моніторингом, на джерела походження фінансування таких активів. Цим реалізація прав, висунутих в законопроекті, буде дещо ускладнена. Зокрема, при внесенні готівки на спеціальні рахунки в банках, банки не звільняються від необхідності проводити перевірку джерел таких коштів. Наскільки складною або формальної вона буде, залежить від підходу конкретного банку.

Загальні висновки

Перший і головний висновок - це те, що держава вирішила, врешті-решт, навести порядок з безконтрольністю в питанні декларування фізичних осіб, яка існувала досі. Хоч і вдалося змусити окремі категорії, які є публічними персонами, декларувати свої доходи, основна частина населення була позбавлена цього «задоволення». Пропозиції щодо введення загального декларування, які звучали раніше, не знаходили будь-якої серйозної підтримки з ряду причин, в тому числі через складність адміністрування такого процесу і недоцільність його за основною частиною населення, яке має тільки дохід, що виплачується роботодавцями, тобто податковими агентами.

На цьому тлі даний законопроект виглядає дещо навіть «соломоновим рішенням». Головне, що він робить - вводить нульову декларацію, якщо і не подану самою людиною, то обумовлену його бездіяльністю. Ми отримуємо відправну точку, після якої контроль за виконанням податкового законодавства заграє новими фарбами. Зокрема, покупка активів вже не буде таким простим завданням в частині підтвердження джерела походження коштів, бо аргумент «20 років збирав в скарбничку» вже не буде працювати по незадекларованим сумам.

Можна відзначити і можливість узаконити активи, що знаходяться за межами нашої держави. Якщо по відношенню до бізнес-активів це питання вже врегульовано в законодавстві по контрольованим компаніям, то по приватній власності - нерухомості, наприклад, це може бути непоганою можливістю узаконити активи, які знаходяться в країнах, де пильніше стежать за дотриманням податкового законодавства і де вже зараз трапляються пов'язані з цим труднощі. Ставка усього 7% (до 1 березня 2022 роки) може бути рятівною.

Звісно, може прозвучати величезна кількість питань і сумнівів з приводу того, чи дійсно закон буде виконуватися так, як він написаний і чи не будуть наші контролюючі органи створювати непередбачені проблеми. Але ці сумніви не скасовують факту необхідності проведення якісного переходу від податкової системи пострадянської країни до системи країни, яка прагне до європейських стандартів.

Відповідаючи на питання, що було поставлено на початку статті, можна з упевненістю заявити, то законопроект дійсно має на меті детінізацію і підвищення податкової дисципліни, хоча назву можна було і не робити такою довгою і складною, а назвати «Про податкову амністію», що також відобразило б його сутність.

Станіслав Луговий, засновник «Hard Skills Consulting», віце-президент International Advisors Association