Суть справи: позивач просив визнати недійсними довіреність та договір дарування. Відповідно до оспорюваної довіреності, дарувальниця уповноважила третю особу подарувати відповідачу(братові позивача) житловий будинок. Позивач вказав, що був зареєстрований із дарувальницею, яка є його матір'ю, у цьому будинку, тому після її смерті фактично прийняв спадщину.
Також він зазначив, що його мати хворіла на рак і видала довіреність за місяць до смерті саме в той момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки вживала ліки, зокрема трамадол.
Місцевий та апеляційний суди позов задовольнили. Такі рішення були мотивовані медичними документами та висновком посмертної судово-психіатричної експертизи, якою було встановлено абсолютну неспроможність померлої у момент видачі оспорюваної довіреності розуміти значення своїх дій та керувати ними.
У касаційній скарзі відповідач вказав, що при вирішенні справи суди взяли до уваги лише висновок посмертної судової психіатричної експертизи, який не дав чіткої відповіді, чи могла померла усвідомлювати значення своїх дій під час видачі оспорюваної довіреності, оскільки у висновку було вказано, що лікарські препарати (трамадол), які вона приймала, могли вплинути на вільне волевиявлення під час підписання цієї довіреності.
Також відповідач зазначив, що суди не врахували, що їх із позивачем батько нотаріально посвідчив заяву, якою надав згоду своїй покійній дружині на дарування спірного житлового будинку, який належав їм на праві спільної сумісної власності подружжя.
Читайте також: договір дарування не може бути визнаний недійсним у частині одного обдаровуваного
Колегія суддів Цивільного суду ВС задовольнила касаційну скаргу та передала справу на новий розгляд у суді першої інстанції.
Для визнання правочину недійсним відповідно до ч. 1 ст. 225 Цивільного кодексу, має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Правила ст. 225 поширюються на ті випадки, коли немає законних підстав для визнання громадянина недієздатним, однак є дані про те, що в момент укладення правочину він перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове зрушення тощо).
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд призначає судово-психіатричну експертизу.
Однак ВС зазначив, що розгляд вимог про визнання правочину недійсним з цих підстав здійснюється з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так й інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину громадянин не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.
Також Верховний Суд вказав, що в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Відповідну постанову по справі № 311/3823/15-ц ВС прийняв 18.09.2019. ЇЇ повний текст є в системі аналізу судових рішень VERDICTUM, яку можна протестувати прямо зараз.
Вам також буде цікаво:
Список поважних причин для пропуску строку прийняття спадщини обмежений
Спадкування у випадку проживання із спадкодавцем однією сім'єю: роз'яснення ВС
Неоформлену нерухомість можна успадкувати: рішення ВС
Верховний Суд сформулював позицію щодо прав кредитора у разі смерті боржника
Розвивайте ваш юридичний бізнес онлайн - створіть або поновіть профіль в Національному професійному юридичному каталозі Liga:BOOK
