Суть справи: позивач просив стягнути з відповідача пеню, інфляційні витрати та 3 % річних через неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу.
Місцевий та апеляційний суди позовні вимоги задовольнили частково, відмовивши у стягненні пені.
Читайте також: коли можна не платити пеню за прострочену комуналку
Суди вказали, що у договорі, який є підставою позовних вимог, сторони не встановили розмір пені за порушення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата ВС погодилась із таким висновком.
Колегія суддів вказала, що розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Велика Палата ВС зазначила, що ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованої пені, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов'язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.
Відповідну постанову по справі № 904/4156/18 Велика Палата ВС прийняла 10.12.2019. З її повним текстом можна ознайомитися в системі аналізу судових рішень VERDICTUM, замовивши тестовий доступ.
Вам також буде цікаво:
Борг з ЄСВ не є податковим боргом
Бізнес повинен готуватись до нових податкових правил: прийнято Закони
