Законом "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначено, що працевлаштування осію з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи. Тому обов'язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Водночас, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку підприємств самостійного пошуку осіб з інвалідністю для подальшого працевлаштування.
Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 24 червня 2020 року справі № 440/2008/19. З її повним текстом можна ознайомитися в системі аналізу судових рішень VERDICTUM. Тестовий доступ в систему можна оформити тут.
Обставини справи
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю у позові зазначав, що ПАТ повинно сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 9070235,65 грн та пеню за порушення термінів сплати штрафу в розмірі 244896,30 грн за недотримання правила щодо кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Місцевий та апеляційний суди у задоволенні позову відмовили.
Позиція Верховного Суду
Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв особам з інвалідністю у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що причини непрацевлаштування осіб з інвалідністю не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 820/2124/16, від 28 лютого 2018 року у справі № 807/612/16, від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 812/1127/18, від 19 грудня .2018 року у справі № 812/1140/18, від 23 липня 2019 року у справі № 820/2204/16, від 31 липня 2019 року у справі № 812/1164/18.
Доводи касаційної скарги відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані.
Так, Верховний Суд наголошує, що Законом "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи. Тому обов'язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Водночас, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку підприємств самостійного пошуку осіб з інвалідністю для подальшого працевлаштування.
Враховуючи зазначене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків судів попередніх інстанцій.
ЛІГА:ЗАКОН розробила LIGA360:АДВОКАТ - комплексне рішення, що поєднує головні інструменти в єдиному робочому просторі для адвоката:
- повна база НПА;
- коментарі до кодексів;
- 85 млн судових рішень;
- подібні справи;
- правові позиції Верховного Суду;
- 6,5 млн досьє компаній і ФОП.
Замовляйте доступ зі знижкою 30 %
Також читайте:
Сплачена зарплата не підлягає поверненню навіть після скасування такого рішення суду;
Чим підтвердити незаконне звільнення в суді;
ВС вказав випадки, коли працівника можна звільнити раніше ніж за 2 тижні;
ВС вказав особливості відновлення працівника на посади внаслідок ліквідації підприємства;
Чи повинен роботодавець сплатити 3 % річних від заборгованості з заробітної плати;
Затримка виплат при звільненні: Велика Палата зазначила особливості нарахування.
