Суть справи: підприємство просило визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів співвласників ОСББ в частині встановлення розміру загальних внесків. Позов обґрунтовано тим, що щомісячні внески на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території для співвласників нежитлових приміщень та позивача з розрахунку 7,00 грн за метр квадратний та 7,70 грн за метр квадратний, що є більшим від розміру внесків, встановлених для співвласників житлових приміщень цього будинку.
Позивач вказав, що фактично за однакові послуги сплачує більше, що є по суті привілеєм власників житлової нерухомості, який надається за рахунок власників нежитлових приміщень.
Відповідач заперечував, вказавши, що загальні збори співвласників ОСББ у передбачений законодавством спосіб встановили інший порядок розподілу витрат між співвласниками.
Читайте також: повноваження представника підприємства підтверджуються завіреною ним копією довіреності
Місцевий та апеляційний суди задовольнили такі позовні вимоги.
Вони вказали, що законодавством не передбачено можливості поділу тарифів на послуги в розрізі категорії споживачів, тобто, окремо для власників квартир та власників нежитлових приміщень. Одиницею для проведення розрахунку вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є один квадратний метр площі, що перебуває у власності, незалежно від її характеристик. Частка участі співвласників в загальному обсязі витрат на утримання будинку визначається пропорційно площі приміщень, що їм належать, а не в залежності від цільового призначення таких приміщень.
Однак Велика Палата Верховного Суду висловила зовсім іншу думку стосовно цього питання, повністю відмовивши у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком. Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75% загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім деяких рішень, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50% загальної площі.
Колегія суддів вказала, що суди не спростували надані відповідачем доводи і докази, що оспорювані пункти рішення приймалися відповідно до вимог ч. 2 ст. 12 Закону, яка передбачає, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Велика Палата ВС зазначила, що матеріалами справи не доведено, що по відношенню до позивача рішенням загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку були здійснені будь-які обмеження, а іншим власникам житлових приміщень надані несправедливі переваги за рахунок позивача.
Відповідну постанову по справі № 910/6471/18 Велика Палата Верховного Суду прийняла 3.12.2019. Ознайомитись із повним текстом постанови можна замовивши тестовий доступ до системи аналізу судових рішень VERDICTUM
Баконіна Олена, провідний експерт-аналітик порталу ЛІГА:ЗАКОН Бізнес
Читайте також:
Верховний Суд сформулював правову позицію стосовно сплати ЄСВ непрацюючим ФОПом
Податківці не мають права визнавати договори нікчемними - ВС
Також рекомендуємо ознайомитись із дайджестом найважливіших рішень Верховного Суду за 2019 рік.
