Водій не відповідає за порушення ПДР, якщо буде доведено, що він діяв в стані крайньої необхідності через погане самопочуття.
Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 545/3654/16-а.
З повним текстом судового рішення зручно ознайомитися у VERDICTUM. Замовити повнофункціональний тестовий доступ можна тут.
Обставини справи
Водія притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за зупинку на перехресті. Водій зазначав, що зупинка була зумовлена його поганим самопочуттям, що підтверджував копією ЕКГ, зробленою у медзакладі, вважаючи прийняту постанову безпідставно.
Місцевий суд посилання позивача на те, що зупинка була вимушеною у зв`язку із поганим самопочуттям водія, визнав такими, що спростовуються поведінкою позивача, який під час складання постанови працівниками поліції самостійно сів за кермо автомобіля та залишив місце правопорушення, рушивши до лікарні, а отже не перебував в стані, що унеможливлює керування транспортним засобом. Крім того, суд врахував, що наданою копією ЕКГ не підтверджується безпорадний стан позивача саме на момент скоєння зупинки.
Апеляційний суд визначив, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності правопорушення прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права.
Ви можете оперативно знаходити судові рішення, відслідковувати інформацію про контрагентів та отримувати всі необхідні інструменти для щоденної юридичної роботи за допомогою Професійного рішення для юридичних департаментів та компаній.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до ст. 17 КпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивач не заперечував самого факту вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КпАП, проте зазначав, що діяв у стані крайньої необхідності, оскільки відчув різке погіршення самопочуття, а саме головокружіння та біль у серці.
Відповідно до матеріалів справи, відразу після спілкування з поліцейським через погане самопочуття водій поїхав до центру екстреної медичної допомоги, де йому було надано медичну допомогу. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до висновку екстреної медичної допомоги артеріальний тиск водія був 200/120.
Отже, Суд вважає цілком обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що здійснена позивачем зупинка транспортного засобу, яким він керував, була екстреною, вчиненою у стані крайньої необхідності, а, отже, особа не може нести адміністративну відповідальність за це.
Актуальне законодавство, правова картина дня, шаблони договорів, ситуації для юриста та судова практика завжди доступні у системах ЛІГА:ЗАКОН. Замовити повнофункціональний тестовий доступ можна тут.
Також читайте:
Суд не може вирішувати справи щодо порушення ПДР, які підвідомчі виключно поліції;
За якої помилки поліцейського штраф за порушення ПДР сплачувати не потрібно;
